09.02.2016

Квоти ЄС: не вірте міфам


Квоти ЄС: не вірте міфам


Міф: глибока і всеосяжна зона вільної торгівлі (ГВЗВТ) більш сприятлива для ЄС, аніж для України, оскільки український експорт до ЄС обмежено квотами.
Це твердження є вкрай упередженим, адже завдяки ГВЗВТ ринки ЄС відкриваються набагато швидше, аніж ринок України. Водночас безмитні квоти застосовуються тільки до невеликої кількості сільськогосподарської продукції. Окрім цього, Україна може продовжувати експортувати продукцію, якщо її обсяг перевищує встановлену квоту.
По-перше, якщо ГВЗВТ передбачає так звані «тарифні квоти» для певної кількості сільськогосподарської продукції, то потрібно чітко розуміти, до чого це призведе. Перед тим, як Угода про асоціацію набула чинності, українські експортери до ЄС мали сплачувати мито уже від першої експортованої тони. Наразі ж вони можуть здійснювати безмитний експорт своєї продукції – але до певної межі, встановленої квотою. Тобто навіть попри те, що квота встановлює певні межі для певних товарів, вона насправді відкриває ринок для цих товарів, а не вводить додаткові обмеження. Окрім того, тарифне квотування не передбачає жодних обмежень щодо загальної кількості експортованих продуктів. Бо експорт, який перевищив квоту, залишається можливим – просто за нього треба сплачувати мито. Це, власне, і є причиною, чому у 2015 році Україна експортувала певні продукти в обсягах, що більший від обсягу квот (зокрема, такі як мед, сік або оброблені помідори).
По-друге, для більшості з 36 категорій продуктів, які підпадають під дію квот, наразі ці квоти ще не покриті. Чому? Просто тому, що українська продукція поки не відповідає багатьом санітарним і фітосанітарним стандартам, і українські компанії не можуть наразі експортувати цю продукцію в ЄС. Замість того, аби звинувачувати ЄС і просити про запровадження додаткових квот, українські компанії радше мають лобіювати в уряді застосування тієї частини ГВЗВТ, яка стосується санітарних і фітосанітарних норм.
По-третє, квоти стосуються тільки сільськогосподарського експорту, тому було би помилкою концентруватися лише на сільському господарстві. ГВЗВТ стосується не лише квот і тарифів на імпорт для сільськогосподарської продукції. Вона відкриває ринок для усіх потенційних експортерів з України до ЄС; від цього мають отримати користь сотні українських виробників, які вже здійснюють свій експорт до Євросоюзу або можуть це робити найближчим часом. Звичайно, Україна є потужною сільськогосподарською силою, однак її потенціал значно ширший, ніж аграрний сектор. Вже у 2014 році експорт сільськогосподарської продукції до ЄС становив лише трохи більше чверті від загального українського експорту до Євросоюзу (28,7%). Якщо робити занадто великий наголос на такій продукції, то можна оминути увагою ширшу картину.
По-четверте, твердження – до якого дехто вдається, – що Україна відкриває свої ринки у той час, як ЄС цього не робить, спотворює реальну картину, адже відбувається абсолютно протилежне. Для врахування часу, який потрібен для того, аби українські виробники адаптувалися до зростання конкуренції з ЄС, ГВЗВТ зробили асиметричною - і ця асиметрія на користь українських виробників. Євросоюз відкриває свої ринки набагато швидше, аніж Україна свій. Насправді, більшість українських товарів може продаватися у безмитний спосіб на ринку ЄС від квітня 2014 року; саме від того часу, коли Євросоюз вирішив пришвидшити набуття чинності Угодою про асоціацію та односторонньо відкрив свій ринок у відповідності до положень ГВЗВТ. Своєю чергою, зменшення тарифів з українського боку є дуже поступовим, адже воно може тривати до десяти років.
По-п'яте, ГВЗВТ охоплює не лише питання торгівлі сільськогосподарською продукцією, квот і тарифів, але й виходить за рамки питань торгівлі. Вона передбачає здійснення реформ у низці сфер української економіки, які стосуються, зокрема, правил конкуренції, державних закупівель, інтелектуальної власності, послуг, фінансових секторів тощо. У разі справжнього впровадження їх українською владою це поліпшить конкурентоздатність українського бізнесу (великого і малого) і заохотить іноземні інвестиції. Для впровадження цих реформ потрібен час і політична воля, зміни не відбудуться зненацька. Однак вони є для України реальним фактором, який змінить правила гри.

EU quotas explained

Myth: the DCFTA is more favourable to the EU than to Ukraine because Ukrainian exports to the EU are limited by quotas
This claim is very biased, because the DCFTA actually opens the EU markets much faster than the Ukrainian market, while duty free quotas are limited to a small number of agricultural products, and it is actually possible to export above these quotas.
First, if it is indeed correct that the DCFTA foresees so called "tariff rate quotas" (TRQ) for a limited number of agricultural products, one should understand exactly what this entails exactly. It means that while before the entry into force of the agreement Ukrainian exporters to the EU had to pay duties from the first ton of good exported, now they can export duty free up to a certain quota. Therefore, even if this quota indeed represents a limit, it introduces an opening of the market for such goods, and not more restrictions. Moreover, TRQ entails no restrictions on the overall quantity of an exported products because above the quotas, export are still possible, but duties must then be paid. This is precisely the reason why in 2015 Ukraine exported some productions way above the quotas (such as honey, juice or processed tomatoes).
Second, for the vast majority of the 36 products categories for which quotas exist, these quotas are not filled today. Why? Simply because Ukraine does not comply yet with many EU sanitary and phytosanitary standards, and Ukrainian companies cannot export those products. Rather than blaming the EU and asking for additional quotas, many producers should rather lobby the Ukrainian government and urge it to focus on the implementation of the sanitary and phytosanitary chapter of the DCFTA.
Third, quotas apply ONLY to agricultural exports it would be a mistake to focus only on agriculture. The DCFTA is not just about quotas and import tariffs for agricultural products. It introduces a market opening for all potential exports from Ukraine to the EU, and this should be beneficial to hundreds of Ukrainian manufacturers, which already export to the EU or could do so in the near future. Of course, Ukraine is a great agricultural power, but it is actually much more than that. Already in 2014, agricultural exports to the EU represented only slightly more than a quarter of total Ukrainian exports there (28,7%). Putting too much emphasize on such products means missing the broader picture.
Fourth, claiming, as some do, that Ukraine opens its markets while the EU doesn't, gives a wrong picture as this is exactly the opposite which is happening. In order to take into account the time needed to adapt to an increased competition from the EU, the DCFTA is asymmetric to the advantage of Ukrainian producers in the sense that the EU opens its markets much faster than Ukraine. Actually, most Ukrainian goods can be sold duty free on the EU market since April 2014, when the EU decided to anticipate the entry into force of the Association Agreement and opened its market unilaterally in line with the provisions of the DCFTA. On the other hand, the decrease in tariffs on the Ukrainian side is very progressive and gradual, as it can take up to ten years.
Fifth, not only the DCFTA is about more than trade in agriculture, but it is also about much more than just trade. It foresees reforms in a number of fields of the Ukrainian economy: competition rules, public procurement, intellectual property, services, financial sectors, etc. If implemented genuinely by the Ukrainian authorities, this will improve the competitiveness of Ukrainian businesses (big and small) and encourage foreign investments. This will take time and political will to implement, and changes will not happen overnight, but this is the real game changer for Ukraine.


Комментариев нет:

Отправить комментарий

Пожалуйста, воздержитесь от не нормативной лексики.